Чеське Будейовіце все ближче і ближче, ресторанчиків з вивіскою “Будейовіцкий Будвар” все більше і більше. До речі, про Будвайзер. Не пийте чеське пиво у львівському ресторані “Прага” – мені знадобилось 20 хв. для того, щоб довести адміністратору, що це не чеське пиво (смак Будейовіцкого Будвару я ще пам’ятаю) і що воно скисло. Офіціантка твердила, що вчора це пиво пили всі поважні гості, які приїхали на джипах. Ну невже я винуватий, що гості на джипах п’ють скисле чернігівське по 30 грн і думають при цьому, що світ крутиться навколо їхнього пупа?

За 10 км. до Будейовіц зустріли сім’ю з трьох чехів, у яких зламався ровер тата. Трохи покрутились біля них, хотіли допомогти – але крім нашого насоса – пумпічки – їх більше нічого не зацікавило.

Початок міста нас трохи злякав. Ми їхали в красиве містечко, в якому кількість велосипедів відповідає кількості населення, а потрапили в саму пащу промислового дракона, кілометрів 5 нас “вітали” заводи, вантажівки, змучені люди і палюче сонце. За деякий час ми натрапили на велосипедну доріжку “А” і припустили, що вона нас точно доведе до центру – не помилились, і через 20 хв. побачили ті Будейовіце, в які їхали.

Загальний діагноз: якщо не відходити далеко від центру – місто досить красиве. Робочі райони краще оминати, щоб не псувати враження від столиці південної Чехії.

Довго готель ми не шукали: побачили знак велосипеда і відразу зрозуміли, що тут чекають на нас.

Пізніше ми помічали такі знаки на багатьох чеських готелях та пансіонах. Він означає: велосипедистам раді, а для металевого друга – передбачене місце для ночівлі.

Поселились, відмились, відіпрались, і пора на обід.

У Чеських Будейовіцах ми провели досить багато, як нам здавалось тоді, часу – всю другу половину дня. Знали б ми, що в Польщі нема на що подивитись – провели б тут тиждень.

Фонтан – об’єкт естетичної насолоди.

У Будейовіцах ми відвідали аквапарк (який виявився басейном під відкритим небом), потинялись по навколишніх площах, проїхались вздовж Влтави.  Кількість велосипедистів тут справді вражає. Такої кількості прихильників крутити педалі ми не зустрічали більше ніде. Біля кожного магазину, кожної аптеки – парковка для ровера. А біля аквапарку (того, що насправді був басейном) – точніше навколо нього – суцільне кільце з велосипедів, знайти місце для парковки – так само важко, як припаркувати автомобіль в центрі Львова. Отримавши дозу морального задоволення – задоволені пішли спати.

Далі:

Прага-Львів. День 4. Landstejn.
Прага-Львів. День 5. Dacice.
Прага-Львів. День 6. Vyskov.
Прага-Львів. День 7. Ostrava.
Прага-Львів. День 8. Pszczyna.
Прага-Львів. День 9 та 10. Krakow.
Прага-Львів. День 11 та 12. Львів.

You must be logged in to post a comment.