Планували зі Львова на електричці їхати у Верхнє Синьовидне. Вийшло на 10 км далі – до Сколе. Все тому, що забули вдома сірники, карту та ще декілька дрібниць, які у В. Синьовидному не продаються, а у горах без них буде важко. А ще замість Трускавця кінцевою крапкою у подорожі став Дрогобич, оскільки після Східниці ми захотіли відвідати Борислав, з якого до Дрогобича ближче.

До Сколе ми (я, мій брат Микола та наш друг Андрій) їхали електричкою Львів-Лавочне, відправлення з приміського вокзалу 8:04. За ровери потрібно оплатити половину вартості квитка. Оскільки велосипед рахується як великогабаритний багаж, за правилами оформлювати його потрібно у вантажному відділенні – на це нам шкода часу, тому квиток на ровер ми купували в електричці.

Половина пасажирів електрички – туристи.

Приїхали у Сколе та у інформаційному бюро (бабусі на зупинці) дізнались де знаходиться: базар, продуктовий та книжковий магазини. Могли б запитати тільки про базар – в Сколе все життя зосереджене навколо площі Шевченка. Туристів тут люблять, місцеві водії нас завжди пропускали, навіть коли вони мали перевагу, перед “зеброю” зупинялись, а місцеві люди збирали консиліум, щоб порадити, куди і як краще піти і поїхати. Щоправда, на питання “А ви самі в гори часто ходите?” вираз їхнього обличчя відповідав: “Ось вже де у нас ці гори”.

Використавши поради місцевих та придбану в Сколе карту, ми попри Верхнє Синьовидне поїхали до нашої цілі – недобудованої гідростанції біля села Сопіт.

На полях вздовж дороги вирощують лікарські рослини – не знав, що на цьому можна робити гроші .

“Прощання з милим” – так я назвав роботу невідомого (мені) місцевого майстра, на якій гуцулка Ксеня та коник горнуться до вояка УПА.

Шлях пролягав вздовж Національного парку. Потрібно буде якось покататись у ньому…

Біля цього вказівника можна зробити зупинку – в цьому місці річка Стрий має глибину трохи більше пів метра – Андрій умудрився навіть поплавати на такій глибині

О диво! Ми побачили вказівник “Ознакований велосипедний туристичний шлях”, який встановили за кошти ЄС. Щоправда ми не бачили в очі карти, на якій би цей шлях був нанесений. Всього на нашому маршруті ми зустріли 2 таких знака – можливо, вони позначали початок і кінець маршруту?  Особисто мені не подобається, як освоюються кошти ЄС. Для чого писати “Ознакований …”, якщо можна просто намалювати ровер, колір знака збігається з кольором стовпчиків, якими позначають територію заповідників – той самий громаянин ЄС, за гроші якого ці знаки встановлюються, не зміг би зрозуміти, що вони позначають. Мені здається, це погано.

Отже, мандруємо далі дорогою на Тустань, і для того, щоб доїхати до дамби,  в село Сопіт не повертаємо, а їдемо далі, прямо по бездоріжжю.

Дарця, лілії на місці.

При в’їзді на місце дислокації за кошти Європейського Союзу до нас звертаються українці, яким не байдужа доля країни. Не діє. На місці, яке ми обрали під табір, відпочивали люди, які не читали цю табличку. Або це були не українці:

Через 10 хвилин територія була очищена, а сміття відсортоване. Згодом ми запакували це “добро” у кульки та вивезли у сусіднє село.

Сумніваюсь, що з того місця (смітником це назвати важко), яке місцеві називають “смітник” хтось колись вивозив сміття, але краще засмітимо село, ніж Карпати. Чи потрібно було везти все у Львів? Тут принаймні на Сихові пластик можна викинути у спеціальні контейнери (якщо експеримент ще не закінчився).

Очистивши територію, ми прийнялись до роботи. Андрій зайнявся вогнищем:

Микола – палаткою:

А Петрусик найголовнішим – обідом:

Потім поки Микола з Андрієм лазили по дамбі, я видерся в гори, ось як виглядає наш табір зверху:

По горах мені подобається лазити більше, ніж по цих бетонних чудовиськах:

Вечір пройшов швидко – поплавали у річці, попалили вогонь, на вогні засмажили ковбаски, і близько 10-ї вже спали без задніх ніг. Зранку швиденько поснідали, і вирушили на Тустань.

Велосипедна парковка шикарна – дерев’яна:

По каменюках наскакались досхочу:

Дорога від Тустані до Східниці в такому стані, що можна сміливо говорити про її повну відсутність. Зате ліс навпаки – дуже гарний. Сама Східниця мене розчарувала – село розбудовується якось швидко та хаотично, з джерел вода тече набагато повільніше, ніж три роки тому, як було всюди неохайно – так і залишилось. Люди живуть одним днем. Таке враження, що вони намагаються заробити побільше поки є вода, і ніяка гармонія їх не цікавить.

Але заради чого потрібно заїхати у Східницю – то це для того, щоб з неї виїхати. Декількакілометровий спуск вниз по дорозі на Борислав – ось де приховане справжнє задоволення. Обганяючи автомобілі, летимо вниз хвилин десять – і зовсім не тому, що це круто – гальмувати на такій швидкості не виходить – ще почне заносити – тому краще швидко їхати, ніж повільно летіти.

Через Борислав пролягає дорога, не придатна для швидкого руху автотранспорту. Проте це не стосується велосипедів – для нас ями на дорозі не проблема – якщо їх можна об’їхати. Через деякий час ми вже були в Дрогобичі, звідки на електричці повернулись до Львова.

Така от вийшла подорож в гори. Наступного разу поїдемо в інше місце, в когось є ідеї? Діліться ними в коментарях

1. Olga написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 11:33

   Скільки ви кілометрів проїхали? Біля Східниці (те джерело де Нафтуся) сосни стоять як солдатики, рівні-рівненькі – я би по тому лісі поїздила з вами на велосипеді якби не старість та лінь.

2. Наталка написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 11:47

   Дуже гарні фото, особливо природа.
   Читати ваші враження від подорожування – справжнє задоволення. Крім того, пишете грамотно, вам потрібно написати книжку ваших мандрівок. Приємно, що є люди, які гарно володіють українською мовою. Ви часом не філолог?

3. petrusyk написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:17

   Olga – перший день – 32, другий – 50 км. Так, я теж помітив, що дерева в околицях Східниці дуже гарні. Щодо старості – це виправдання ліні, а лінь треба побороти. Осінню або наступною весною ми тебе обов’язково візьмемо з собою!

   Наталка – дякую. Ні, я не філолог, я зі Львова

4. Наталка написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:23

   А мене з собою візьмете? Я також хочу в околиці Східниці:%-)

5. petrusyk написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:36

   Наталко, візьмемо, слідкуй за анонсами на сайті – в кінці вересня – на початку жовтня ми обов’язково поїдемо в Карпати на вихідних. Якщо ти живеш далеко – везти велосипед буде проблематично, тому ми тут на місці щось придумаємо.

6. Ольга написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:43

   Перепрошую, ще питання. Не скромне. Як три хлопа в одній малюсінькій палатці помістились?

7. petrusyk написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:52

   Це вона з виду маленька, а всередині – ми один об одного навіть не терлися. Та й ми ж були в спальниках – у них особливо не поворушишся навіть якщо захочеш Ще один (одна) помістився би без проблем.

8. Наталка написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:58

   Дякую за запрошення:-)

9. Наталка написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 16:26

   Зверни увагу на: http://sportstracker.nokia.com. Мені здається, тобі це просто необхідно.

10. petrusyk написав (ла):
    Серпень 26, 2009 о 17:54

    Дякую.

11. Zikberg написав (ла):
    Вересень 4, 2009 о 22:02

    Класний звіт, тре буде з’їздити на то озеро, до речі цими вихідними в Тустані фестиваль, рекомендую відвідати

You must be logged in to post a comment.