Я наче потрапив у іншу країну…

Пам’ятаєш, мамо, як ми з тобою 10 років тому шукали на День Незалежності хоча б когось у вишитій сорочці, і обійшовши весь проспект Свободи та площу Ринок, нікого так і не знайшли у національному вбранні, крім двох стареньких бабусь?

Не знаю, що трапилось і кому дякувати, але зараз, повернувшись з-за кордону, я бачу Україну зовсім іншою. Я так довго цього чекав. Чекав часу, коли бути українцем – не соромно, а любити свій рідний Край – не злочин.

Більше за мене скажуть фотографії. Я додам лиш одне: у цей день я пишався тим, що я українець.

День Незалежності, Львів, 2009

1. ольга написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 11:15

   Приєднуюсь! Пишаюсь! хоча б раз на рік тре пишатись що ти українець

2. Наталка написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 11:29

   Я пишаюсь людьми, які носять національне вбрання, – справжні патріоти України.
   Два роки поспіль я відпочивала у Моршині (мальовниче містечко) і щоб більше отримати вражень, відвідала Львів – чудове місто, вражає своєю старовинною архітектурою, своїми вулицями.

3. petrusyk написав (ла):
   Серпень 26, 2009 о 14:21

   Ольга,Наталка – приїжджайте до Львова з роверами, влаштую для вас велосипедну екскурсію.

4. Дара написав (ла):
   Серпень 28, 2009 о 11:27

   Куди б я не їхала зі мною завжди є вишиванка… нехай вона невелика і займає зовсім мало місця, але для мене це значна частина моєї країни, мого життя. І не потрібно якогось особливого дня чи події щоб її одягнути, адже свято може бути в моїй душі!

5. petrusyk написав (ла):
   Серпень 29, 2009 о 15:05

   Дара – на мою думку, в твоїй душі завжди свято, і в кожного, хто тебе оточує – теж. Біля тебе неможливо сумувати.

   А я собі почав вишивати, бо зі всіх дитячих виріс, а дорослої вишиванки не маю. Сподіваюсь за зиму вишию.

You must be logged in to post a comment.